’арактерн≥ особливост≥ вол≥, особливост≥ вольових д≥й
|
1. ¬ол¤ Ї продуктом сусп≥льно-≥сторичного розвитку людини њњ формуванн¤ пов`¤зане з по¤вою ≥ розвитком трудовоњ д≥¤льност≥. 2. ¬ол¤ не Ї природженою здатн≥стю. ¬она формуЇтьс¤ у процес≥ д≥¤льност≥, ¤ка потребуЇ певних вольових ¤костей ≥ навичок вольовоњ регул¤ц≥њ. 3. ¬ольова регул¤ц≥њ - це регул¤ц≥¤ св≥дома, опосередкована знанн¤ми людини про зовн≥шн≥й св≥т, про своњ ц≥нност≥ ≥ можливост≥, на п≥дстав≥ ¤ких зд≥йснюютьс¤ передбаченн¤ та оц≥нка насл≥дк≥в активност≥ особистост≥. 4. –озвиток вол≥ т≥сно пов`¤заний з розвитком мисленн¤, у¤ви, емоц≥й, мотивац≥њ з розвитком св≥домост≥ ≥ самосв≥домост≥ особистост≥ загалом. «агалом при вивченн≥ повед≥нки людини доводитьс¤ мати справу з мимов≥льними, дов≥льними ≥ вольовими д≥¤ми. ƒов≥льн≥ та вольов≥ д≥њ включаютьс¤ в зм≥ст вольовоњ повед≥нки людини. ¬≥д них сл≥д в≥др≥зн¤ти мимов≥льн≥ д≥њ. ћимов≥льн≥ рухи ≥ д≥њ виникають п≥д впливом певного сигналу, що йде в≥д периферичноњ нервовоњ системи, бувають природжен≥ ≥ набут≥: - природжен≥: ор≥Їнтувальн≥, захисн≥ та хапальн≥ реакц≥њ, виразн≥ рухи. ‘≥з≥олог≥чною основою природжених мимов≥льних рух≥в Ї механ≥зм безумовних рефлекс≥в. - набут≥: ор≥Їнтувальн≥, захисн≥, хапальн≥ ≥ виразн≥ рухи, ¤к≥ зд≥йснюютьс¤ завд¤ки д≥¤льност≥ кори великих п≥вкуль головного мозку. ѓх ф≥з≥олог≥чною основою Ї механ≥зм умовного рефлексу. „ерез ц≥ природжен≥ ≥ набут≥ мимов≥льн≥ д≥њ орган≥зм сп≥вв≥дноситьс¤ ≥з зовн≥шн≥м середовищем. “ому вони Ї корисними, доц≥льними його реакц≥¤ми. ƒов≥льн≥ д≥њ виникають у зв`¤зку з центральним корковим посл≥довним подразником за на¤вност≥ в кор≥ великих п≥вкуль головного мозку осередку оптимального збудженн¤.. ¬они нерозривно пов`¤зан≥ з в≥дображенн¤м мети ≥ засоб≥в њњ дос¤гненн¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д мимов≥льних, дов≥льн≥ д≥њ, мають так≥ характеристики: 1) на¤вн≥сть усв≥домлених мотив≥в; 2) спр¤мован≥сть на дос¤гненн¤ мети; 3) нерозривний звТ¤зок з мисленн¤м ≥ мовленн¤м. ¬ласне вольов≥ д≥њ - це д≥њ, скерован≥ на дос¤гненн¤ св≥домо поставлених ц≥лей ≥ пов`¤зан≥ з подоланн¤м труднощ≥в. Ќаприклад, прогул¤нка вимагаЇ певних зусиль, але вони тут так≥ незначн≥, що здорова людина не пом≥чаЇ њх . “ому в цьому випадку сл≥д говорити про дов≥льн≥, але не вольов≥ д≥њ. « другого боку, подоланн¤ перешкод спостер≥гаЇтьс¤ ≥ у тварин. “ак, олень, ут≥каючи в≥д мисливц≥в, ≥з зусилл¤м продираЇтьс¤ через гущавину л≥су, долаЇ величезну в≥дстань. ќднак його д≥њ не можна назвати вольовими, оск≥льки вони не п≥дпор¤дкован≥ св≥домо поставлен≥й мет≥,а скерован≥ вродженим ≥нстинктом самозбереженн¤. ќсновн≥ ознаки власне вольових д≥й : 1) св≥доме подоланн¤ перешкод на шл¤ху до дос¤гненн¤ мети; 2) на¤вн≥сть конкуруючих (суперечливих) мотив≥в; 3) на¤вн≥сть вольового зусилл¤. «агальн≥ характеристики вольових д≥й: 1) вольов≥ д≥њ Ї усв≥домленими, ц≥леспр¤мованими, умисними, вчиненими за власним св≥домим р≥шенн¤м; 2) вольовими д≥¤ми Ї д≥њ, зумовлен≥ ¤к зовн≥шн≥ми (соц≥альними), так ≥ внутр≥шн≥ми (власними) чинниками, тобто завжди ≥снують п≥дстави, за ¤кими д≥њ мають виконуватис¤; 3) вольов≥ д≥њ можуть мати деф≥цит спонуканн¤ чи гальмуванн¤ або з самого початку, або в процес≥ њх зд≥йсненн¤; 4) вольов≥ д≥њ можуть забезпечуватис¤ допом≥жним спонуканн¤м чи гальмуванн¤м за рахунок зм≥ни смислу д≥њ ≥ зак≥нчуватис¤ дос¤гненн¤м мети. ¬ольов≥ д≥њ под≥л¤ють на види: 1) за формою про¤ву: - д≥¤ - виконанн¤; - д≥¤ - затримка небажаних д≥й. 2) за ступенем самост≥йност≥: - за власною ≥н≥ц≥ативою (самост≥йн≥); - задан≥ ззовн≥ (задан≥). 3) за характером спр¤мованост≥: - вольов≥ д≥њ, спр¤мован≥ на задоволенн¤ особистих потреб; - вольов≥ вчинки, спр¤мован≥ на дос¤гненн¤ сусп≥льно-значимоњ мети. —кладним Ї сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж дов≥льними ≥ власне вольовими д≥¤ми людини. ќстанн≥ досл≥дженн¤ психолог≥в вказують на те, що вольов≥ ≥ дов≥льн≥ д≥њ мають сп≥льн≥ функц≥њ, сп≥льний структурний елемент, але р≥зний зм≥ст. —п≥льним структурним моментом вольових ≥ дов≥льних д≥й Ї мета. ћета завжди усв≥домлювана. —пр¤мован≥сть на мету та њњ усв≥домлюван≥сть Ї центральною характеристикою ¤к вольових, так ≥ дов≥льних д≥й. –азом з тим дов≥льн≥ та вольов≥ д≥њ мають р≥зний зм≥ст ≥ не зб≥гаютьс¤ за своњми про¤вами. “ак, вольова людина з властивою њй ≥Їрарх≥Їю мотив≥в, з в≥дпов≥дними ¤кост¤ми (р≥шуч≥сть, наполеглив≥сть, ц≥леспр¤мован≥сть) не завжди здатна до дов≥льноњ орган≥зац≥њ своЇњ повед≥нки (не волод≥Ї собою, не керуЇ своњми реакц≥¤ми, не контролюЇ себе). ≤ навпаки, людина, з високим р≥внем розвитку дов≥льност≥ (орган≥зована, дисципл≥нована) може не мати ст≥йкоњ системи власних мотив≥в ≥ ц≥нностей ≥ бути слабов≥льною. ” дов≥льних д≥¤х центральним Ї ставленн¤ до мети та засоб≥в њњ дос¤гненн¤. ¬ольов≥ д≥њ передбачають усв≥домленн¤ мети в њњ в≥дношенн≥ до мотиву д≥¤льност≥. “аке розр≥зненн¤ вольових ≥ дов≥льних д≥й даЇ п≥дстави розгл¤дати њх ¤к р≥внозначн≥, хоч ≥ р≥зн≥ за зм≥стом. |